пʼятниця, 27 листопада 2015 р.
вівторок, 24 листопада 2015 р.
неділя, 22 листопада 2015 р.
середа, 18 листопада 2015 р.
вівторок, 17 листопада 2015 р.
понеділок, 16 листопада 2015 р.
неділя, 15 листопада 2015 р.
Над чим працює УЦОЯО та про які особливості проведення зовнішнього незалежного оцінювання варто знати? |
Особливості ЗНО-2016: роз’яснення МОН
Над чим зараз працює Український центр оцінювання якості освіти? Про які особливості проведення ЗНО-2016 варто знати? Коли складатимуть ЗНО студенти навчальних закладів I-II рівнів акредитації? За якими програмами складатимуть ЗНО випускники 2016 року?
Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) отримав необхідне фінансування і активно готується до проведення зовнішнього незалежного оцінювання у 2016 році: розробляються і затверджуються тестові завдання, оновлюється матеріально-технічна база, перевіряється логістика (тиражування і доставка тестових завдань) та взаємодія між регіональними центрами, ведеться робота з доукомплектування штату, в першу чергу – ІТ-працівниками.
Окрім того, два регіональних центри були організовані і розпочали роботу фактично «з нуля» - це Херсонський регіональний центр оцінювання якості освіти, який повинен замінити в своєму регіоні колишній Сімферопольський центр, та Донецький регіональний центр оцінювання якості освіти у місті Слов’янську.
Цього року під час проведення ЗНО всі тести будуть однорівневими, практику використання поглиблених тестів поки що призупинено. Це пов’язано з тим, що університети нечасто вимагали в абітурієнтів результати саме поглибленого тесту, а його підготовка та обслуговування вимагало значних ресурсів (людей, коштів та часу). Проте в майбутньому УЦОЯО і Міністерство освіти планує повернутися до розробки і використання поглиблених тестів ЗНО.
Впровадження ЗНО для навчальних закладів I-II рівнів акредитації також відкладається до 2017 року.
Щодо використання минулорічних програм ЗНО – ця практика не несе жодної загрози для якості тестів. Навпаки, для учнів, які здаватимуть ЗНО у 2016 році це є зручним і зрозумілим – адже вже на початку навчального року вони знатимуть, які саме знання перевірятимуться під час тестування і зможуть якісніше підготуватися до здачі тестів ЗНО.
Зовнішнє незалежне оцінювання в 2016 році відбуватиметься в період з 5 травня до 10 липня
пʼятниця, 13 листопада 2015 р.
Генератор математичних завдань для молодших школярів
Проект "Розвиток дитини" разом з Освіта.ua пропонує нову можливість для навчання дітей математиці |
Виконання математичних завдань на додавання, віднімання, множення та ділення, складених "Генератором", дозволить дітям поступово, не форсуючи та не відчуваючи академічного тиску, вдосконалити свою арифметичну майстерність. А батькам – більше не турбуватись про пошук математичних вправ для своєї дитини.
Також робота над математичними завданнями сприятиме формуванню у дітей позитивного ставлення до занять з математики та впевненості у собі та своїх освітніх можливостях, що є важливою запорукою всебічного розвитку та пізнання дитини.
З часом актуальність "Генератору практичних завдань" як для батьків, так і для дітей буде лише зростати, адже він здатен постійно підвищувати складність математичних прикладів та з кожним разом переносити дитину ще на однин щабель вище.
Для того, щоб скористатися "Генератором", необхідно лише ввести потрібні числа, що визначать проміжок, в якому буде працювати дитина, та визначитись із кількістю вправ. Для контролю передбачений лист із вірними відповідями, які ви теж можете завантажити.
Батьки можуть вводити вихідні параметри самостійно або за участю дитини, чи навіть надати їй самій можливість власноруч створити для себе завдання, що неодмінно буде мотивувати її та заохочувати на продовження занять з математики.
Кожне сформоване математичне завдання можна роздрукувати на звичайному або кольоровому принтері та використовувати необмежену кількість разів.
Завантаження математичних завдань для дітей є безкоштовним і доступне для користувачів сайту після швидкої реєстрації.
четвер, 12 листопада 2015 р.
МОН рекомендує використовувати матеріали конкурсу "Учитель року - 2015" при підготовці студентів |
Студентів ознайомлять з роботами кращих учителів
Міністерство освіти і науки звернулось до ректорів педагогічних вишів з рекомендацією використовувати матеріали всеукраїнського конкурсу "Учитель року - 2015" у процесі підготовки студентів. Про це йдеться у листі освітнього відомства.
Зокрема, у Міносвіти зазначають, що у фіналі конкурсу "Учитель року" у 2015 році взяли участь кращі педагоги української мови та літератури, правознавства, хімії, образотворчого мистецтва, які продемонстрували високий фаховий рівень, методичну і психолого-педагогічну підготовку, володіння інноваційними педагогічними технологіями.
У МОН повідомили, що відеозаписи конкурсних випробувань розміщено на офіційній сторінці конкурсу http://www.mon.gov.ua/teacher/ та на сайті Миколаївського інституту післядипломної педагогічної освіти за таким посиланням http://www.moippo.mk.ua/index.php/final-konkursu-uchitel-roku-2015.
Фото: news.bigmir.net
У новорічні свята українці відпочиватимуть сім днів
Три дні - на Новий рік і чотири - на Різдво.
Кабінет міністрів України рекомендував керівникам підприємств перенести
робочий день з п'ятниці, 8 січня, на суботу, 16 січня 2016 року.
Рекомендація стосується підприємств, установ і організацій, в яких встановлено п'ятиденний робочий тиждень, повідомив перший заступник міністра соціальної політики України Василь Шевченко.
Таким чином, для святкування Нового року і Різдва буде сім вихідних днів: 1-3 і 7-10 січня.
Крім того, робочий час 31 грудня і 6 січня рекомендовано зменшити на 1 годину. В Україні перенесення робочих днів на свята регулюється розпорядженнями Кабміну, які носять рекомендаційний характер, проте неухильно виконуються на всіх підприємствах з п'ятиденним робочим тижнем.
Рекомендація стосується підприємств, установ і організацій, в яких встановлено п'ятиденний робочий тиждень, повідомив перший заступник міністра соціальної політики України Василь Шевченко.
Таким чином, для святкування Нового року і Різдва буде сім вихідних днів: 1-3 і 7-10 січня.
Крім того, робочий час 31 грудня і 6 січня рекомендовано зменшити на 1 годину. В Україні перенесення робочих днів на свята регулюється розпорядженнями Кабміну, які носять рекомендаційний характер, проте неухильно виконуються на всіх підприємствах з п'ятиденним робочим тижнем.
|
|
У ході презентації міністр освіти і науки розповів про основні засади законопроекту, зокрема, структуру освіти, децентралізацію управління освітою, запровадження державного приватного і державного громадського партнерства, освіту впродовж життя.
Міністр звернув увагу членів уряду на основні принципи освітньої політики, які закладені у законопроекті «Про освіту», зокрема, обґрунтованість дослідженнями та даними, забезпечення рівного доступу та рівної якості освіти, прозорість і публічність прийняття рішень, автономія закладів освіти, освіта впродовж життя, інтеграція в міжнародне освітнє середовище.
"Забезпечення рівного доступу до якісної освіти – це позиція, від якої ми ніколи не будемо відходити. У нас не повинно бути різниці, тобто, усі українці повинні мати рівний доступ до якісної освіти", - наголосив Сергій Квіт.
Законопроект "Про освіту" передбачає розподіл відповідальності управління освітою. Зокрема, Міністерство освіти і науки відповідатиме за освітню політику, а місцеві органи виконавчої влади, які є засновниками певної категорії навчальних закладів, матимуть свою відповідальність.
Стосовно структури освіти Квіт зауважив, що до неї включено позашкільну освіту, а також освіту для дорослих.
"Сучасна людина навчається впродовж життя, тому що ніякої освіти, ніякого диплому ніколи не буде достатньо", - додав Сергій Квіт. Також проектом закону передбачена можливість для батьків вирішувати, коли їхні діти підуть до школи - або в 6 років, або в 7 років.
Реформа освіти потребує принципово нової підготовки вчителів. Тому планується проведення сертифікації педагогічних працівників. «Зарплата викладача безпосередньо буде залежати від рівня його кваліфікації», - підкреслив міністр.
Він повідомив, що законопроект містить поняття принципово нових структур, яких раніше в Україні не було. Мова йде про Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. Цей орган не буде залежати від Міністерства освіти і науки, а його склад формуватиметься з представників університетів, роботодавців і студентів.
Також одним із важливих принципів є інтеграція у міжнародне освітнє середовище.
"Ми повинні порівнювати себе на міжнародній арені з кращими зразками, а не порівнювати тільки один з одним. Немає в сучасному світі ніяких внутрішніх ринків. Є тільки одна велика глобальна арена", - зазначив Квіт.
Міністр зазначив, що проект базового закону "Про освіту", на який очікують освітяни, пройшов громадські обговорення у різних форматах, зокрема, і у регіонах України.
ЗНО для учнів 9-х класів запровадять лише після реформи
Разом з тим, у відомстві наголошують, що ці нововведення вступлять в силу лише після прийняття законопроекту «Про освіту».
«Міністерство освіти і науки України ще раз наголошує, що ця норма вступить в дію, лише тоді, коли новий Закон «Про освіту» буде прийнятий Верховною Радою України», - йдеться у повідомленні МОН.
середа, 11 листопада 2015 р.
У старшій школі вивчатимуть не більше 6-8 предметівЗаступник міністра освіти Павло Хобзей розповів про майбутню структури та тривалість середньої школи |
За словами Хобзея, зараз міністерство працює над базовим законом «Про освіту» та паралельно проводить роботу над законопроектом «Про загальну середню освіту».
«Закон має окреслити певні рамки тієї школи, яка б задовольняла потреби батьків, учнів, суспільство і, безумовно, вчителів», - підкреслив заступник міністра.
Він зазначив, що у проекті закону «Про освіту» закладені поняття як структури школи, так і її тривалості. Законопроектом пропонується впровадження 12-річної школи, а структура школи складатиметься з початкової – 4 роки навчання, базової – 5 років та старшої – 3 роки.
Заступник міністра зазначив, що саме до старшої школи додається один рік навчання - дванадцятий.
«Якщо ми сьогодні порівняємо одинадцятирічну школу, зокрема, базову, старшу, то один рік навчання було додано до початкової. Сьогодні за показником параметру часу навчання учні основної і старшої шкіл навчаються менше на один рік, ніж за часи радянської школи, бо там була шестиденка», - пояснив Хобзей.
На його думку, раніше не вдавалося запровадити 12-річну освіту тому, що не було зміни мережі навчальних закладів. Сьогодні старшу школу пропонується відокремити від основної та провести зовнішнє незалежне оцінювання всіх випускників основної школи.
«Частина учнів, які матимуть кращі академічні здобутки, продовжать своє навчання в новостворених академічних ліцеях», - зазначив Павло Хобзей. Такі однопрофільні ліцеї навчатимуть учнів старшої школи у містах, багатопрофільні - у сільській місцевості.
Заступник міністра підкреслив, що одна із проблем школи, на яку всі нарікають сьогодні – це багатопредметність.
«Зараз у старшій школі вивчається 14 різних предметів, у новій старшій школі їх буде не більше 6-8. Учні обиратимуть профіль та ті дисципліни, що їм потрібні, а також рівень, за яким вони будуть навчатися», - зазначив Павло Хобзей.
Він також додав, що після завершення реформи децентралізації та адміністративно-територіального устрою старша школа підпорядковуватиметься районам, а початкова та основна – громадам.
вівторок, 10 листопада 2015 р.
Україна візьме участь у дослідженні PISA
«Кілька місяців перемовин і от сьогодні отримали новину, що OECD погодили заявку України на включення її до складу країн, що братимуть участь міжнародному дослідженні PISA», - повідомила заступник міністра.
За її словами, PISA (Programme for International Student Assessment) надає можливість протестувати навички з читання, перевірити математичну грамотність та знання з природничо-наукових дисциплін 15-річних школярів.
«Це дуже хороша новина, оскільки українська освітня система нарешті матиме можливість вийти з числа аутсайдерів міжнародних освітніх порівняльних досліджень та оцінити свої результати у порівнянні з іншими країнами. Крім того, PISA (за умови систематичної участі) - це інструмент для прослідковування тенденцій розвитку освіти та вироблення відповідних evidence-based політик у сфері», - написала Інна Совсун.
Як відомо, Міжнародна програма з оцінки освітніх досягнень учнів PISA здійснюється Організацією Економічного Співробітництва та Розвитку ОЕСР (OECD - Organization for Economic Cooperation and Development).
понеділок, 9 листопада 2015 р.
Сьогодні День української писемності та мови
Щорічно 9 листопада в день вшанування
пам’яті Преподобного Нестора Літописця, українці відзначають День
української писемності та мови.
Свято відзначається згідно з Указом Президента №1241/97.
Нестор Літописець був монахом Києво-Печерського монастиря (бл.1114 р.),
першим давньоруським письменником і літописцем, послідовником творців
слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Автор житій князів Бориса і
Гліба, Феодосія Печерського; традиційно вважається одним з авторів
«Повісті временних літ».Історія не зберегла для нас свідчень про рік та місце народження майбутнього літописця, його батьків, час смерті. Відомо, що він з’явився у Києво-Печерському монастирі вже по смерті Феодосія Печерського (1074 р.), ігумен Стефан постриг Нестора в ченці і поставив його дияконом. Саме Нестор увів історію Русі в річище всесвітньої історії. Щ
ороку саме в День української писемності та мови стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, а також проводиться Всеукраїнський радіодиктант національної єдності.
Цьогоріч він буде ювілейний - п’ятнадцятий. Захід вперше транслюватиметься не лише по радіо, а й по телебаченню. Співорганізатором акції є Київський національний університет ім. Т. Шевченка.
Диктант писатимуть спеціально запрошені учасники: політики, громадські та культурні діячі, митці, учні київських шкіл і студенти університету Шевченка.
Передбачається, що в акції візьмуть участь письменники Василь Шкляр та Оксана Забужко, Ірен Роздобудько та Іван Андрусяк; музиканти: дует «Сестри Тельнюк», Вадим Красноокий (фронтмен гурту «Mad Heads»); співачки Марина Одольська, Тетяна Піскарьова; актори Євген Нищук, Ольга Сумська, Володимир Горянський, а також віце-прем’єр-міністр України - міністр культури В’ячеслав Кириленко та міністр освіти і науки Сергій Квіт.
Мета радіодиктанту – перевірка знань, а також солідарність з усіма, хто любить і шанує рідне слово.
У навчальних закладах відзначать
День Гідності
Президент Порошенко доручив уряду невідкладно утворити Організаційний комітет із підготовки та відзначення 21 листопада 2015 року Дня Гідності та Свободи. Відповідний указ оприлюднено на офіційному інтернет-представництві президента України.
Зокрема, у рамках заходів з відзначення у 2015 році Дня Гідності та Свободи, у навчальних закладах і закладах культури мають бути проведені тематичні виставки, презентації, інші заходи, присвячені революційним подіям 2004 року та Революції Гідності, її учасникам та значенню цих подій у розвитку громадянського суспільства.
21 листопада у Києві та інших населених пунктах будуть проведені меморіальні заходи за участю представників органів виконавчої влади, територіальних громад та громадянського суспільства тощо.
Міністерство інформаційної політики України разом із Українським інститутом національної пам’яті мають забезпечити розроблення та впровадження для державних ЗМІ тематичних інформаційних програм, присвячених Революції Гідності.
 |
Найбільш актуальні новини, пов’язані із патріотичним вихованням школярів у загальноосвітніх школах |
Усе про патріотичне виховання школярів
Пропонуємо перелік найбільш актуальних новин та публікацій, що пов’язані із патріотичним вихованням школярів у загальноосвітніх навчальних закладах.| Публікації за темою: |
|---|
 29.10.2015 |
Квіт: патріотичне виховання є державною політикою За словами міністра, кожен курс у школах повинен містити елементи національно-патріотичного-виховання |
неділя, 8 листопада 2015 р.
06 Листопада 2015, 12:54
, Переглядів: 288
Фото: za-veru.ru
Діти назвали найбільш дратівливі звички батьків
Подорожуючи з дітьми, дорослі змушені пройти через серйозне
випробування: дитячі пустощі та вибрики можуть вивести з себе навіть
ангела. Та, як виявилося, дітям теж доводиться непереливки, адже вони
змушені миритися з ненависними звичками дорослих.
Недавно спеціалісти компанії Ford вирішили поцікавитися у європейських
дітей, що їх дратує найбільше під час подорожей з власними батьками. Під
подорожами малися на увазі спільні поїздки на автомобілі.
Переважна більшість дітей визнали, що найбільш дратівливою звичкою батьків, коли вони перебувають за кермом, є агресивна поведінка і лайка.
Відповідне опитування проводилося на території кількох країн. У ньому взяли участь діти з Великобританії, Франції, Італії, Іспанії та Німеччини. Всього назбиралося понад дві тисячі респондентів у віці від семи до дванадцяти років.
Шістдесят один відсоток опитаних дітей зізналися, що під час поїздок на авто їхні батьки використовують «нехороші» слова та сердяться. У Франції цей показник виявився найвищим – сімдесят чотири відсотки французів лаються за кермом. Точніше, навіть не так: сімдесят чотири відсотки французьких дітей роздратовані цією звичкою. А ось італійським дітям, як-то кажуть, «фіолетово», лаються їхні батьки чи ні: цю звичку назвали дратівливою лише тридцять дев’ять відсотків опитаних дітей.
А ось для тридцяти дев’яти відсотків маленьких британців найбільш дратівливою є звичка батьків співати під час поїздок. Крім того, дітей дратує, коли батьки колупаються у носі. Знову ж таки, на першому місці тут опинилися британські діти, хоча цю звичку визнали дратівливою і юні італійці та німці.
Крім того, дослідники з’ясували, що самі батьки часто зважувалися на не зовсім гідні вчинки: вони намагалися задобрили своє потомство свого роду хабарями: показуючи фільми або даючи пограти своїм смартфоном. Ця звичка в батьків спостерігалася досить часто.
Переважна більшість дітей визнали, що найбільш дратівливою звичкою батьків, коли вони перебувають за кермом, є агресивна поведінка і лайка.
Відповідне опитування проводилося на території кількох країн. У ньому взяли участь діти з Великобританії, Франції, Італії, Іспанії та Німеччини. Всього назбиралося понад дві тисячі респондентів у віці від семи до дванадцяти років.
Шістдесят один відсоток опитаних дітей зізналися, що під час поїздок на авто їхні батьки використовують «нехороші» слова та сердяться. У Франції цей показник виявився найвищим – сімдесят чотири відсотки французів лаються за кермом. Точніше, навіть не так: сімдесят чотири відсотки французьких дітей роздратовані цією звичкою. А ось італійським дітям, як-то кажуть, «фіолетово», лаються їхні батьки чи ні: цю звичку назвали дратівливою лише тридцять дев’ять відсотків опитаних дітей.
А ось для тридцяти дев’яти відсотків маленьких британців найбільш дратівливою є звичка батьків співати під час поїздок. Крім того, дітей дратує, коли батьки колупаються у носі. Знову ж таки, на першому місці тут опинилися британські діти, хоча цю звичку визнали дратівливою і юні італійці та німці.
Крім того, дослідники з’ясували, що самі батьки часто зважувалися на не зовсім гідні вчинки: вони намагалися задобрили своє потомство свого роду хабарями: показуючи фільми або даючи пограти своїм смартфоном. Ця звичка в батьків спостерігалася досить часто.
Джерело:
Погляд
Теги:
діти, батьки, звичка
До 18 березня в учасників ЗНО буде можливість внесення змін до реєстраційних даних.
Порядок реєстрації, яким буде визначено процедуру та умови проведення реєстрації осіб для участі у ЗНО буде затверджено окремим наказом Українського центру оцінювання якості освіти у грудні 2015 року.
Реєстрація учасників для участі у пробному ЗНО здійснюватиметься регіональними центрами оцінювання якості освіти у період з 5 до 30 січня 2016 року.
Для отримання інформації про ЗНО слідкуйте за публікаціями на сайті.
Виступи українських інтелектуалів на міждисциплінарній дискусії і
практикумі щодо змін в освіті, організованої Форумом видавців та
агенцією pro.mova. Стаття "Української правди. Життя".
Метою події було визначити роль освіти у ціннісній трансформації суспільства: від людини-гвинтика, яка нічого не вирішує, до людини-суб’єкта, що готова і спроможна до відповідальності за свою долю та долю своєї спільноти і суспільства.
Ціннісна зміна, задекларована і відстояна під час Революції Гідності, потребує закріплення у суспільних нормах, які поки інерційно відтворюють стару модель.
На думку українських інтелектуалів, освіта може стати тією ключовою інституцією, що втілюватиме ціннісний зсув.
Євген Глібовицький,
член Нестерівської групи,
про роль освіти в українському суспільстві
Українське суспільство інклюзивне. Це дає комфорт, що нікого не знищують за інакшість, водночас, недоліком інклюзивності є те, що ми толеруємо негативні вчинки. Маючи таку інклюзивну систему, ми маємо розуміти, що нам дуже важко перетворювати самих себе.
В процесі життя вже сформовані люди не схильні змінюватися, а схильні залишатися такими, якими вони є. А це означає, що величезне значення для змін і трансформації в Україні мають два фактори.
Перший фактор – демографія. І тут йдеться про тих осіб, які відходять і забирають із собою цінності, що були раніше. Інший фактор – ті новоприбулі, які стають громадянами.
І ми бачимо, що з того часу коли Україна проголосила свою Незалежність, в Україні змінилася майже половина населення. Тобто майже половина українців відійшла в інший світ і майже половина нових українців з’явилася. Питання в тому, з якими цінностями вони прибувають, або, іншими словами, що вони приносять. Є кілька критично важливих інститутів, які впливають на цю зміну.
Дуже важливим інститутом є батьківство. Батьки дають своїм дітям певні знання, моделі й цінності, які відтворюються в дітях. Дуже часто ми бачимо, що батьки дають дітям захист від тих викликів, з якими вони зіштовхувалися в процесі свого життя. Оскільки ми бачимо наскільки важливими є цінності виживання супроти цінностей самореалізації можна очікувати, що значною мірою батьки будуть відтворювати у своїх дітях цінності виживання, які, з часом, стануть на заваді інституційного розвитку країни і ціннісного прогресу.
Дуже важливою є роль церкви. Церква є традиційним інститутом в Україні. З одного боку, вона береже цінності, з іншого – є важливою тоді, коли говорить нові речі. Те саме із медіа.
Медіа-дискурс зараз відтворює популізм і патерналізм, є майданчиком для продовження тих, цінностей, які ми мали у 1990-тих.
Школа повинна давати якість суджень, критичність мислення, інший досвід формування цінностей.
По закінченні школи молоді люди отримують паспорт громадянина і на виборах можуть вирішувати не лише свою долю, а й долю усього суспільства.
Це означає, що ми довіряємо не тільки і не стільки знанням, які діти отримують у школі, але також і тому, що діти вміють собі дати раду в колективі, що вони вміють вирішувати конфлікти, що вони вміють бути модерованими і модерувати процес, що вони спроможні домовлятися, що вони мають основу якості суджень завдяки чому вони можуть приймати важливі рішення і бачити відтінки сірого.
Якщо школа не зможе рушити вперед, то Україна завтрашнього дня до болю нагадуватиме Україну дня сьогоднішнього.
Українці будують паралельні інститути. Це означає, що якщо держава не впорається із реформуванням освіти, то ми отримаємо паралельну освітню систему створену батьками. І я не впевнений, чи це хороше рішення, тому що батьки будуть створювати цю паралельну освітню систему не базуючись на кращих світових практиках, а на своїх — дуже часто відсталих — уявленнях про те, якою має бути освіта.
Хороші приклади — Могилянка, УКУ, деякі заклади середньої освіти. Якщо ми відпустимо й дамо можливість творити різні моделі й різні приклади, з часом ринок розставить все на своє місця.
Ми не вміємо творити якісні управлінські системи. Якщо ми заженемо всіх під один формат, то, швидше за все, через 20 років ми знову обговорюватимемо власне відставання. Ця мультиформатність може бути відповіддю на питання про українськість. Українське означає, що нема "єдіноначалія". Хочемо "єдіноначалія"? Є Росія.
Володимир Воробей,
директор PPV Knowledge Networks,
про вплив нової освіти на формування суспільних капіталів
У зв’язку з такими карколомними змінами в країні, ми не встигаємо поглянути на те, що відбувається зовні, як рухається світ. Україна не є ізольована. Ми є однією із більш ніж 100 країн, які конкурують за таланти, за людей, за капітал.
І, відповідно, нам теж треба розуміти, які суспільні капітали існують і відтворюються у нашій країні і яка в цьому роль освіти.
Перш за все, це капітали, за якими оцінюють рівень розвитку і спроможності суспільства: людський, соціальний, інтелектуальний/творчий, індустріальний/технологічний, природній та фінансовий капітали.
Згідно із даними Індексу розвитку людського капіталу ми посідаємо 31 місце із 124 країн. З одного боку, добре, що ми не 124 країна, але, з іншого боку, ми не піднімаємося у рейтингу впродовж останніх років, ми падаємо. Натомість країни, з яких ми звикти кепкувати – як-от азіатські чи африканські – повільно до нас підбираються. Дайте ще кілька років і будуть кепкувати з нас.
Позитивом є те, що у нас майже 100-відсоткова освіченість. У нас є 3,5 з 7 балів за показником якості освіти наукової та математичної. Але якщо подивитися на те, як освіта впливає на зв’язок з іншими системами — здатність бізнесу притягувати людський капітал і його залишати, то тут маємо 2,3 із 7 балів. Освічені люди — якої якості можемо сперечатися — вони повинні йти і створювати капітали і бізнес.
Освіта не обмежується шкільною чи вищою. Зараз освіта здобувається впродовж усього життя. Професії змінюються. Компетенції змінюються.
Потрібно знати, як використовувати роботів, як використовувати 3D-принтер, сучасне програмне забезпечення. Питання в тому, де люди цьому можуть навчитися. Вдома? В університеті? На курсах?
Сам спосіб навчання у світі змінюється просто карколомно. Ринок масових онлайн-курсів цього року складає 50 млрд. доларів. І він зростає на 10-15% щороку. І це лише те, що можна порахувати. Є вже і український приклад – Prometeus.
Цікавим є приклад Університету Аделаїди в Австралії — у ВНЗ на деяких напрямах скасували традиційні пари і замінили їх онлайн-навчанням із викладачами їхнього ж університету, організували навчальні хаби, де студенти і викладачі спілкуються між собою. Це інший спосіб навчання. Це говорить про те, що все швидко змінюється, створюються нові навчальні комбінації.
Можливостей так багато, що виникає окремий бізнес-напрям, що допомагає студентам обирати те, де і як вони мають навчатися.
Освіта це не лише те, що робить Міністерство чи управління освіти ч навіть школи, це ширше коло — це і громадські організації, і бізнес.
Бракує інформації, як використовують випускників у бізнесі: що з ними відбувається, яка якість ітд. І як відбувається боротьба за людський капітал у регіонах.
Ярослав Притула,
викладач Львівської Бізнес Школи (LvBS),
про вартість недоосвіченості для суспільства
Недоосвіченість може з’являтися із кількох джерел. Одне із таких джерел — неефективність навчання та корупція в освіті. Частка студентів, що закінчують навчання в Україні вище 90%. Здавалося б це добре. Але у світі відповідний показник складає 40-50%. Виникає питання до якості випускників.
Друге джерело втрат — час і вартість перекваліфікації. Якщо молода людина закінчила університет і не знайшла роботи, вона мусить перенавчатися. Ми дуже часто чуємо, як хваляться наші депутати, що у них є дві чи три освіти. Але чи це позитивний показник? У чотирьох найбільших ВНЗ країни ще у 2006 році проводилося опитування.
Студентів різних курсів запитувати про те, чи вони планують працювати у тій сфері, для якої здобувають кваліфікацію. Лише 13% відповіли "так", 57% — сказали "ні". Це демонструє дисбаланс між освітою і ринком праці.
Молоді люди або послухалися батьків і пішли туди вчитися, або не було можливості вчитися там, де майбутній студент мав бажання бути. Компанії створюють свої корпоративні університети не з доброго життя. Вони розуміють, що якщо вони не покращать навички своїх працівників, то вони будуть глобально неконкурентні.
Одним із показників для порівняння продуктивності праці в Україні і закордоном є зарплата, іншим є показник, який показує скільки кожен наступний рік навчання додає до ваших доходів. В середньому в світі це приблизно 10% в рік. В Україні — 4-5%.
Недоосвіта формується ще у школі. Батьки змушені втручатися у процес і наймати репетиторів для своїх дітей. Ринок репетиторства в Україні можна оцінити приблизно в 3-3,5 млрд. грн. Втрати, які з’являються через те, що ми продукуємо безробітних приблизно 30 млрд. грн.
Потенційні втрати від низької продуктивності близько 68 млрд. грн. Тобто сумарно щорічно ми втрачаємо близько 100 млрд. грн. Це приблизно 6,4% від ВВП країни і це співмірні цифри із бюджетом усієї освіти країни.
Дві речі, які ведуть до оптимізму. Закон про освіту, який був прийнятий нещодавно дає не лише надію, а й дієві інструменти, які вже можна використовувати.
Друге - те, що зараз освіта змінюється — від централізованої й ієрархізованої моделі до кастомізованої, за якої кожна людина може обирати свій шлях, вкладати у свою освіту й нести відповідальність за свій вибір.
Тарас Лютий,
український філософ і письменник,
про те, які когнітивні навички має формувати середня освіта
В сфері природничих наук у нас було все гаразд. І зараз вважається, що усе гаразд. А сфера гуманітаристики у нас дещо "провисає". У радянські часи гуманітаристика виконувала обслуговувала ідеологічну систему. І, відповідно, філософія була зведена до звуженого мислення, яке переслідує прагматичні соціально-політичні цілі.
Якщо говорити про потребу критичного мислення, то варто розпочати із відокремлення критики і критицизму. Українцям притаманна радше позиція критицизму — нам треба заледве не покласти на лопату нашого опонента і показати, що ми маємо певну інтелектуальну вищість перед ним.
Натомість критика не пов’язана із процесом упослідження нашого опонента. Це процес, який передбачає з’ясування певних меж нашої інтелектуальної компетенції. І тільки якщо ми спроможні побачити цей обшир тоді ми можемо розпочинати подальше осмислення. Чи можемо ми сподіватися, що після школи ми отримаємо абітурієнта із базовими навичками критичного мислення?
Наша шкільна освіта переважно орієнтується на оволодіння техніками відтворення і це ніяк не пов’язане із критичним ставленням до предмету обговорення. На рівні школи ми потребуємо ідеологічних, у позитивному сенсі цього слова, навичок. Треба вміти відтворювати, але цим не обмежуватися. Відтворення пов’язане з привласненням думки — тільки я знаю як правильно і тільки я маю право висловлювати ту чи іншу позицію.
Критичне мислення, як таке, не може зводитися до привласнення думки. Другий момент стосується зміни стратегій самого мислення. Ми не повинні боятися змінювати й переглядати наші думки чи, принаймні, основні положення. По-третє, не менш важливим є усвідомлення меж і підстав досвіду, яким ми оперуємо і в межах якого провадимо власне мислення.
Критичне мислення, на мою думку, має базуватись на цих кількох головних принципах: певний скепсис, адогматизм, незаангажованість, відкритість і презумпція розумності опонента.
Олег Чабан,
український учений в області психіатрії та медичної психології,
про кліпове мислення: виклик постіндустріального суспільства
Школа не повинна давати знань, школа повинна давати мотивацію до знань.
Вчитель не готовий до того, щоб перейти на думання. Наші вчителі ходять і шукають знання і вони готові "перелити" їх. Але вони не готові до того, щоб мовчати або дискутувати.
Кліпове мислення створює тягне за собою синкретичне або магічне мислення. Це ілюзія, що ти можеш отримати все як на картинках чи як у фільмі: коли ти миттєво, без особливих зусиль, прагнень і мотивацій отримуєш кінцевий результат.
Я сумніваюся, що наших вчителів можна змінити. Їх буде змінювати час. Вони зможуть лише щось запустити. Коли я згадую своїх вчителів, я не згадую знання, радше конкретна розмова, дискусія із вчителем. Це те, що залишається від школи. Школа не повинна давати знання, знання мають шукати самі учні. Школа має навчити як думати і де шукати знання.
Сергій Квіт,
Міністр освіти і науки України,
про те, які саме зміни потрібні і що планує міністерство
Мені хотілося б більш продовжувати, але я змушений приземлювати деякі речі. Розмова дуже важлива. Навіть якщо вона не відіб’ється на діях одразу. Такі розмови демонструють, що ми рухаємося в правильному напрямку.
Минулого року понад 50 тис. дітей переселенців з Донбасу закінчили школи в інших регіонах. На початку навчального року ще були публікації, що це інші люди, що вони конфліктують, але потім це затихло. Ці діти, які ніколи раніше нікуди не виїжджали, потрапили в інші школи, здобули нових знайомих, читають інші книжки, бачать інше телебачення.
І хоча ми маємо багато претензій до нашої освітньої системи та медій, але така соціалізація є позитивом. Ми також перевели 16 університетів і 10 академічних інститутів в інші регіони України. При переведенні вони також ставлять собі концептуальні питання — як далі працювати, в якому форматі, якою має бути українська освіта.
Освіта має бути якісна і українська, але не в значенні лише української мови. В рамках курсу на децентралізацію, закон про освіту передбачає автономію, коли кожна інституція відповідає за свою власну якість.
Наступна річ це відкритість і англійська мова. Якщо ми здатні інтегруватися в світ, то це свідчить про нашу конкурентоздатність.
Те, що лежить на поверхні теми шкільної освіти стоюється того, що вчителям треба платити гідну зарплати. Викладачі можуть мати гранти на дослідження, вчителі цього не мають.
Щодо шкільної освіти ми реалізуємо форми, які раніше взагалі не впроваджувалися — це державно-приватне партнерство і державно-громадське партнерство. Громадські організації і батьки матимуть механізми впливу і могли розвивати школу.
Ми скасували 1600 документів внутрішньої звітності. Але вони одразу поновилися на рівні районів. Державні службовці не повинні цього робити. Вони не мусять бути єдиними, хто дбає про освіту, вони просто обслуговують.
В Україні ми не повинні втратити доступність якісної освіти. Важливо, аби не було драматичних відмінностей між школою великого міста і школою маленького села. І та, і інша мають бути якісними.
Треба розуміти, що переважна більшість наших університетів (в тому числі й педагогічних) повинні змінитися самі по собі. Вони повинні готувати інших людей.
Їх повинно стати менше, вони повинні бути конкурентноздатними, вони повинні вижити на професійній основі. У законі про освіту важливо ліквідувати поняття "державного замовлення" і ввести поняття "блочного фінансування університетів", інакше державні університети не можуть відраховувати студентів.
Реєстрація на ЗНО розпочнеться 1 лютого
 |
Подання документів для участі у зовнішньому оцінюванні розпочнеться 1 лютого та триватиме до 4 березня |
Міністерством освіти і науки затверджено Календарний план проведення ЗНО, яким визначено, що подання реєстраційних документів особами, які проходитимуть зовнішнє незалежне оцінювання розпочнеться 1 лютого та триватиме до 4 березня.
До 18 березня в учасників ЗНО буде можливість внесення змін до реєстраційних даних.
Порядок реєстрації, яким буде визначено процедуру та умови проведення реєстрації осіб для участі у ЗНО буде затверджено окремим наказом Українського центру оцінювання якості освіти у грудні 2015 року.
Реєстрація учасників для участі у пробному ЗНО здійснюватиметься регіональними центрами оцінювання якості освіти у період з 5 до 30 січня 2016 року.
Для отримання інформації про ЗНО слідкуйте за публікаціями на сайті.
Чесно про освіту. Що має давати школа
 |
Виступи українських інтелектуалів на міждисциплінарній дискусії і практикумі щодо змін в освіті |
Метою події було визначити роль освіти у ціннісній трансформації суспільства: від людини-гвинтика, яка нічого не вирішує, до людини-суб’єкта, що готова і спроможна до відповідальності за свою долю та долю своєї спільноти і суспільства.
Ціннісна зміна, задекларована і відстояна під час Революції Гідності, потребує закріплення у суспільних нормах, які поки інерційно відтворюють стару модель.
На думку українських інтелектуалів, освіта може стати тією ключовою інституцією, що втілюватиме ціннісний зсув.
Євген Глібовицький,
член Нестерівської групи,
про роль освіти в українському суспільстві
Українське суспільство інклюзивне. Це дає комфорт, що нікого не знищують за інакшість, водночас, недоліком інклюзивності є те, що ми толеруємо негативні вчинки. Маючи таку інклюзивну систему, ми маємо розуміти, що нам дуже важко перетворювати самих себе.
В процесі життя вже сформовані люди не схильні змінюватися, а схильні залишатися такими, якими вони є. А це означає, що величезне значення для змін і трансформації в Україні мають два фактори.
Перший фактор – демографія. І тут йдеться про тих осіб, які відходять і забирають із собою цінності, що були раніше. Інший фактор – ті новоприбулі, які стають громадянами.
І ми бачимо, що з того часу коли Україна проголосила свою Незалежність, в Україні змінилася майже половина населення. Тобто майже половина українців відійшла в інший світ і майже половина нових українців з’явилася. Питання в тому, з якими цінностями вони прибувають, або, іншими словами, що вони приносять. Є кілька критично важливих інститутів, які впливають на цю зміну.
Дуже важливим інститутом є батьківство. Батьки дають своїм дітям певні знання, моделі й цінності, які відтворюються в дітях. Дуже часто ми бачимо, що батьки дають дітям захист від тих викликів, з якими вони зіштовхувалися в процесі свого життя. Оскільки ми бачимо наскільки важливими є цінності виживання супроти цінностей самореалізації можна очікувати, що значною мірою батьки будуть відтворювати у своїх дітях цінності виживання, які, з часом, стануть на заваді інституційного розвитку країни і ціннісного прогресу.
Дуже важливою є роль церкви. Церква є традиційним інститутом в Україні. З одного боку, вона береже цінності, з іншого – є важливою тоді, коли говорить нові речі. Те саме із медіа.
Медіа-дискурс зараз відтворює популізм і патерналізм, є майданчиком для продовження тих, цінностей, які ми мали у 1990-тих.
Школа повинна давати якість суджень, критичність мислення, інший досвід формування цінностей.
По закінченні школи молоді люди отримують паспорт громадянина і на виборах можуть вирішувати не лише свою долю, а й долю усього суспільства.
Це означає, що ми довіряємо не тільки і не стільки знанням, які діти отримують у школі, але також і тому, що діти вміють собі дати раду в колективі, що вони вміють вирішувати конфлікти, що вони вміють бути модерованими і модерувати процес, що вони спроможні домовлятися, що вони мають основу якості суджень завдяки чому вони можуть приймати важливі рішення і бачити відтінки сірого.
Якщо школа не зможе рушити вперед, то Україна завтрашнього дня до болю нагадуватиме Україну дня сьогоднішнього.
Українці будують паралельні інститути. Це означає, що якщо держава не впорається із реформуванням освіти, то ми отримаємо паралельну освітню систему створену батьками. І я не впевнений, чи це хороше рішення, тому що батьки будуть створювати цю паралельну освітню систему не базуючись на кращих світових практиках, а на своїх — дуже часто відсталих — уявленнях про те, якою має бути освіта.
Хороші приклади — Могилянка, УКУ, деякі заклади середньої освіти. Якщо ми відпустимо й дамо можливість творити різні моделі й різні приклади, з часом ринок розставить все на своє місця.
Ми не вміємо творити якісні управлінські системи. Якщо ми заженемо всіх під один формат, то, швидше за все, через 20 років ми знову обговорюватимемо власне відставання. Ця мультиформатність може бути відповіддю на питання про українськість. Українське означає, що нема "єдіноначалія". Хочемо "єдіноначалія"? Є Росія.
Володимир Воробей,
директор PPV Knowledge Networks,
про вплив нової освіти на формування суспільних капіталів
У зв’язку з такими карколомними змінами в країні, ми не встигаємо поглянути на те, що відбувається зовні, як рухається світ. Україна не є ізольована. Ми є однією із більш ніж 100 країн, які конкурують за таланти, за людей, за капітал.
І, відповідно, нам теж треба розуміти, які суспільні капітали існують і відтворюються у нашій країні і яка в цьому роль освіти.
Перш за все, це капітали, за якими оцінюють рівень розвитку і спроможності суспільства: людський, соціальний, інтелектуальний/творчий, індустріальний/технологічний, природній та фінансовий капітали.
Згідно із даними Індексу розвитку людського капіталу ми посідаємо 31 місце із 124 країн. З одного боку, добре, що ми не 124 країна, але, з іншого боку, ми не піднімаємося у рейтингу впродовж останніх років, ми падаємо. Натомість країни, з яких ми звикти кепкувати – як-от азіатські чи африканські – повільно до нас підбираються. Дайте ще кілька років і будуть кепкувати з нас.
Позитивом є те, що у нас майже 100-відсоткова освіченість. У нас є 3,5 з 7 балів за показником якості освіти наукової та математичної. Але якщо подивитися на те, як освіта впливає на зв’язок з іншими системами — здатність бізнесу притягувати людський капітал і його залишати, то тут маємо 2,3 із 7 балів. Освічені люди — якої якості можемо сперечатися — вони повинні йти і створювати капітали і бізнес.
Освіта не обмежується шкільною чи вищою. Зараз освіта здобувається впродовж усього життя. Професії змінюються. Компетенції змінюються.
Потрібно знати, як використовувати роботів, як використовувати 3D-принтер, сучасне програмне забезпечення. Питання в тому, де люди цьому можуть навчитися. Вдома? В університеті? На курсах?
Сам спосіб навчання у світі змінюється просто карколомно. Ринок масових онлайн-курсів цього року складає 50 млрд. доларів. І він зростає на 10-15% щороку. І це лише те, що можна порахувати. Є вже і український приклад – Prometeus.
Цікавим є приклад Університету Аделаїди в Австралії — у ВНЗ на деяких напрямах скасували традиційні пари і замінили їх онлайн-навчанням із викладачами їхнього ж університету, організували навчальні хаби, де студенти і викладачі спілкуються між собою. Це інший спосіб навчання. Це говорить про те, що все швидко змінюється, створюються нові навчальні комбінації.
Можливостей так багато, що виникає окремий бізнес-напрям, що допомагає студентам обирати те, де і як вони мають навчатися.
Освіта це не лише те, що робить Міністерство чи управління освіти ч навіть школи, це ширше коло — це і громадські організації, і бізнес.
Бракує інформації, як використовують випускників у бізнесі: що з ними відбувається, яка якість ітд. І як відбувається боротьба за людський капітал у регіонах.
Ярослав Притула,
викладач Львівської Бізнес Школи (LvBS),
про вартість недоосвіченості для суспільства
Недоосвіченість може з’являтися із кількох джерел. Одне із таких джерел — неефективність навчання та корупція в освіті. Частка студентів, що закінчують навчання в Україні вище 90%. Здавалося б це добре. Але у світі відповідний показник складає 40-50%. Виникає питання до якості випускників.
Друге джерело втрат — час і вартість перекваліфікації. Якщо молода людина закінчила університет і не знайшла роботи, вона мусить перенавчатися. Ми дуже часто чуємо, як хваляться наші депутати, що у них є дві чи три освіти. Але чи це позитивний показник? У чотирьох найбільших ВНЗ країни ще у 2006 році проводилося опитування.
Студентів різних курсів запитувати про те, чи вони планують працювати у тій сфері, для якої здобувають кваліфікацію. Лише 13% відповіли "так", 57% — сказали "ні". Це демонструє дисбаланс між освітою і ринком праці.
Молоді люди або послухалися батьків і пішли туди вчитися, або не було можливості вчитися там, де майбутній студент мав бажання бути. Компанії створюють свої корпоративні університети не з доброго життя. Вони розуміють, що якщо вони не покращать навички своїх працівників, то вони будуть глобально неконкурентні.
Одним із показників для порівняння продуктивності праці в Україні і закордоном є зарплата, іншим є показник, який показує скільки кожен наступний рік навчання додає до ваших доходів. В середньому в світі це приблизно 10% в рік. В Україні — 4-5%.
Недоосвіта формується ще у школі. Батьки змушені втручатися у процес і наймати репетиторів для своїх дітей. Ринок репетиторства в Україні можна оцінити приблизно в 3-3,5 млрд. грн. Втрати, які з’являються через те, що ми продукуємо безробітних приблизно 30 млрд. грн.
Потенційні втрати від низької продуктивності близько 68 млрд. грн. Тобто сумарно щорічно ми втрачаємо близько 100 млрд. грн. Це приблизно 6,4% від ВВП країни і це співмірні цифри із бюджетом усієї освіти країни.
Дві речі, які ведуть до оптимізму. Закон про освіту, який був прийнятий нещодавно дає не лише надію, а й дієві інструменти, які вже можна використовувати.
Друге - те, що зараз освіта змінюється — від централізованої й ієрархізованої моделі до кастомізованої, за якої кожна людина може обирати свій шлях, вкладати у свою освіту й нести відповідальність за свій вибір.
Тарас Лютий,
український філософ і письменник,
про те, які когнітивні навички має формувати середня освіта
В сфері природничих наук у нас було все гаразд. І зараз вважається, що усе гаразд. А сфера гуманітаристики у нас дещо "провисає". У радянські часи гуманітаристика виконувала обслуговувала ідеологічну систему. І, відповідно, філософія була зведена до звуженого мислення, яке переслідує прагматичні соціально-політичні цілі.
Якщо говорити про потребу критичного мислення, то варто розпочати із відокремлення критики і критицизму. Українцям притаманна радше позиція критицизму — нам треба заледве не покласти на лопату нашого опонента і показати, що ми маємо певну інтелектуальну вищість перед ним.
Натомість критика не пов’язана із процесом упослідження нашого опонента. Це процес, який передбачає з’ясування певних меж нашої інтелектуальної компетенції. І тільки якщо ми спроможні побачити цей обшир тоді ми можемо розпочинати подальше осмислення. Чи можемо ми сподіватися, що після школи ми отримаємо абітурієнта із базовими навичками критичного мислення?
Наша шкільна освіта переважно орієнтується на оволодіння техніками відтворення і це ніяк не пов’язане із критичним ставленням до предмету обговорення. На рівні школи ми потребуємо ідеологічних, у позитивному сенсі цього слова, навичок. Треба вміти відтворювати, але цим не обмежуватися. Відтворення пов’язане з привласненням думки — тільки я знаю як правильно і тільки я маю право висловлювати ту чи іншу позицію.
Критичне мислення, як таке, не може зводитися до привласнення думки. Другий момент стосується зміни стратегій самого мислення. Ми не повинні боятися змінювати й переглядати наші думки чи, принаймні, основні положення. По-третє, не менш важливим є усвідомлення меж і підстав досвіду, яким ми оперуємо і в межах якого провадимо власне мислення.
Критичне мислення, на мою думку, має базуватись на цих кількох головних принципах: певний скепсис, адогматизм, незаангажованість, відкритість і презумпція розумності опонента.
Олег Чабан,
український учений в області психіатрії та медичної психології,
про кліпове мислення: виклик постіндустріального суспільства
Школа не повинна давати знань, школа повинна давати мотивацію до знань.
Вчитель не готовий до того, щоб перейти на думання. Наші вчителі ходять і шукають знання і вони готові "перелити" їх. Але вони не готові до того, щоб мовчати або дискутувати.
Кліпове мислення створює тягне за собою синкретичне або магічне мислення. Це ілюзія, що ти можеш отримати все як на картинках чи як у фільмі: коли ти миттєво, без особливих зусиль, прагнень і мотивацій отримуєш кінцевий результат.
Я сумніваюся, що наших вчителів можна змінити. Їх буде змінювати час. Вони зможуть лише щось запустити. Коли я згадую своїх вчителів, я не згадую знання, радше конкретна розмова, дискусія із вчителем. Це те, що залишається від школи. Школа не повинна давати знання, знання мають шукати самі учні. Школа має навчити як думати і де шукати знання.
Сергій Квіт,
Міністр освіти і науки України,
про те, які саме зміни потрібні і що планує міністерство
Мені хотілося б більш продовжувати, але я змушений приземлювати деякі речі. Розмова дуже важлива. Навіть якщо вона не відіб’ється на діях одразу. Такі розмови демонструють, що ми рухаємося в правильному напрямку.
Минулого року понад 50 тис. дітей переселенців з Донбасу закінчили школи в інших регіонах. На початку навчального року ще були публікації, що це інші люди, що вони конфліктують, але потім це затихло. Ці діти, які ніколи раніше нікуди не виїжджали, потрапили в інші школи, здобули нових знайомих, читають інші книжки, бачать інше телебачення.
І хоча ми маємо багато претензій до нашої освітньої системи та медій, але така соціалізація є позитивом. Ми також перевели 16 університетів і 10 академічних інститутів в інші регіони України. При переведенні вони також ставлять собі концептуальні питання — як далі працювати, в якому форматі, якою має бути українська освіта.
Освіта має бути якісна і українська, але не в значенні лише української мови. В рамках курсу на децентралізацію, закон про освіту передбачає автономію, коли кожна інституція відповідає за свою власну якість.
Наступна річ це відкритість і англійська мова. Якщо ми здатні інтегруватися в світ, то це свідчить про нашу конкурентоздатність.
Те, що лежить на поверхні теми шкільної освіти стоюється того, що вчителям треба платити гідну зарплати. Викладачі можуть мати гранти на дослідження, вчителі цього не мають.
Щодо шкільної освіти ми реалізуємо форми, які раніше взагалі не впроваджувалися — це державно-приватне партнерство і державно-громадське партнерство. Громадські організації і батьки матимуть механізми впливу і могли розвивати школу.
Ми скасували 1600 документів внутрішньої звітності. Але вони одразу поновилися на рівні районів. Державні службовці не повинні цього робити. Вони не мусять бути єдиними, хто дбає про освіту, вони просто обслуговують.
В Україні ми не повинні втратити доступність якісної освіти. Важливо, аби не було драматичних відмінностей між школою великого міста і школою маленького села. І та, і інша мають бути якісними.
Треба розуміти, що переважна більшість наших університетів (в тому числі й педагогічних) повинні змінитися самі по собі. Вони повинні готувати інших людей.
Їх повинно стати менше, вони повинні бути конкурентноздатними, вони повинні вижити на професійній основі. У законі про освіту важливо ліквідувати поняття "державного замовлення" і ввести поняття "блочного фінансування університетів", інакше державні університети не можуть відраховувати студентів.
Підписатися на:
Коментарі (Atom)