ЦІКАВІ ФАКТИ

 

Що одягали й одягають українці

Мода на українське

Український костюм у всьому своєму різноманітті став невичерпним джерелом натхнення для сучасних дизайнерів.

Основні елементи традиційного українського одягу походять з часів Київської Русі. Це домоткані тунікоподібні сорочки, прямокутний орнаментований пояс, плетені і ткані пояси, вузькі полотняні чоловічі порти, рушникооподібний жіночий головний убір. Нашим предкам доводилося одягати ті або інші аксесуари з метою виразити себе як частину певної соціальної групи. Тобто незаміжні дівчата повинні були виглядати зовсім не так, як заміжні, а буковинські — зовсім не так, як слобожанські. Чоловічий одяг розрізнявся по регіонах способом одягання сорочки — заправленою або на випуск. Також локальна специфіка сорочки виявлялася в способах пришивання рукава, в розмірах і формах плечової вставки, рукавів і ушитих в рукав клинів, в різноманітних складках рукава і горловини, в оформленні комірця і манжет.
Незамiжні дівчата з часів Київської Русі і до кінця дев'ятнадцятого сторіччя носили розпущене волосся з прямим проділом. Під час роботи волосся заплітали в одну або дві коси. На Прикарпатті існував звичай подовжувати волосся штучними пасмами червоної шерсті. Гуцулки вплітали в косу нитку, на яку нанизували гудзики. Полтавські дівчата іноді заплітали одну велику і багато маленьких кісок. Способи заплітання і закріплення були дуже різноманітні, але у всіх регіонах існував звичай прикрашати голову квітами і вінками. Гуцулки, наприклад, вили вінки із різнокольорових стрічок, штучних квітів і павиного пір'я. Цей витвір мистецтва називається карабуля. На Гуцульщині також збереглися чильця — ряд тоненьких орнаментованих пластинок, що спадають на лоб. Цей головний убір дуже нагадує старовинні прикраси часів Київської Русі.
Заміжні жінки були скромнішими в своїх зачісках і головних уборах. "За давнім звичаєм, вони не заплітали волосся в коси, а, розділивши навпіл, зав'язували в джгут і завивали в плоский клубок на потилиці", — розповідає етнограф Т. Миколаєва. Пізніше ця зачіска звелася до простого закручування у вузол, який зручно заховати під головний убір. Коси заплітали тільки жінки Придністров'я і Бойківщини, надягаючи поверх них кольоровий чіпець, прикрашений великими шпильками. Вийти на вулицю з непокритою головою для заміжньої жінки вважалося великим гріхом.
Для більшості українців назви деталей традиційного костюма загадкові і незрозумілі. Мало хто знає, що таке відлога або запаска, хоча всі зустрічали ці слова в літературі. Запаски, які складалися із задньої і передньої частин, носили на стегнах українські жінки. Фактично, це той же фартух. Переважно вони робилися з шерсті. По буднях одягали чорну або синю запаску з сукна, у свята — червону або зелену, з орнаментом. А відлога — це капюшон, який пришивався до верхнього одягу на випадок негоди. Кожух ми сьогодні називаємо дублянкою. Зимовий одяг з овечих шкур шерстю усередину. Кожухи прикрашали вишивками, аплікаціями з кольорової шкіри, нашиваннями їх яскравих плетених шнурів, пензликами і іншою гламурною фурнітурою. Бували вони прямі, розширені донизу або приталені.
Довгий час українці обходилися без брюк. Тільки з появою їзди верхи виникла потреба в цьому виді одягу. Ще в середині дев'ятнадцятого століття штани дозволялося одягати тільки по досягненню соціально вікової зрілості — після 15 років. У західних і північних областях країни існували гачі — вузькі штани. Запорізькі козаки, а потім і всі жителі Східної і Центральної України носили шаровари.
Тепер декілька слів про аксесуари. Витворами мистецтва були у наших предків пояси. Знать носила шовкові пояси з використанням золотої і срібної ниток, вставляла в них коштовні камені і передавала в спадщину. На поясах зображали різноманітні знаки — обереги, символи, емблеми, в дев'ятнадцятому сторіччі іноді вписували ініціали або ім'я власника, а то і коханого або коханої, дату і місце народження."Вийти на вулицю без пояса означало скомпрометувати себе", — розповідає Т. Миколаєва.
Популярні сьогодні сережки- кільця наші прапрабабусі одягали з нагоди трауру, як найскромніші і непоказні. Повсякденні і святкові сережки мали найхимерніші форми, наприклад, форму качечок. Носили також півмісяці, ягоди, груші, маківки, метелики... Звичайно, не справжніх, а з міді або срібла, зрідка — золоті. Дівчатам проколювали вуха ще в два роки, втратити сережки вважалося великим нещастям. З намист найпопулярнішими були коралові, їм навіть приписувалися лікувальні властивості. Крім того, носили намиста з скла, янтару, перлів, граната, смальти. Мешканки Західної України прикрашалися нанизаними на нитку ягодами. Носили українки також бісерні прикраси і прикраси з монет. У гуцулів збереглася архаїчна шийна прикраса культового призначення — згарди.У один, два або три ряди нанизувалися литі хрестики, між якими чіпляли трубочки або спіральки, зігнуті або скручені з латуні чи міді.
Український костюм у всьому своєму різноманітті став невичерпним джерелом натхнення для сучасних дизайнерів. Тільки на гуцулських аксесуарах можна побудувати десяток колекцій. Особливо активно за національну тематику узялися молоді дизайнери, очевидно, вважаючи її безпрограшною.Безумовними лідерами у вдалому звертанні до етники вважаються Лілія Пустовіт, Оксана Караванська, Роксолана Богуцька, Ірина Каравай.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ВИДАТНИХ МАТЕМАТИКІВ

При підготовці даного матеріалу було переглянуто понад сотню біографічних довідок відомих математиків і відібрано для дослідження 80 з них, цікавих своїм особистим життям, зокрема: походженням, освітою, здоров'ям, поглядами, незвичайними ситуаціями тощо.

1. Життя і діяльність математиків простежується в усі часи від V ст. до н. е. і до XXІ ст. н. е. Дослідженням найбільше охоплено XVIII і XIX ст.

2. У калейдоскопі промайнули біографії вчених різних національностей з різних країн світу. Найменша кількість представників Індії, Норвегії, Чехії, Угорщини, Іспанії, Швейцарії, України і Польщі, найбільша - представників Америки, Англії, Стародавньої Греції, Німеччини, Італії, Росії і Франції.

Серед видатних вчених різ­них національностей є представники і з України - це Остроградський, Вороний і Боголюбов, Ляпунов, Банах, Кулик, Антропольський, Фущич, Самійленко, Перестук, Парасюк, Ядренко, Скороход та інші. В Україні існують такі передові математичні школи: київська, львівська, одеська, харківська, дніпропетровська, донецька.

3. Майбутні вчені народжувались у різних сім'ях: багатих і бідних, безрідних і знатних. По-різному складалося життя і проходило дитинство цих великих у майбутньому людей. Дехто жив у розкошах, а дехто потерпав від злиднів і труднощів. У зрілому віці деякі жили у славі, а інших не розуміли їхні ж сучасники і велич їхніх праць була визнана лише набагато пізніше, після смерті. Деякі вчені незалежно один від одного робили однакові винаходи, а потім все життя сперечались за авторство.

Зазирнемо в дитинство окремих видатних математиків.

Жан Д'Aламбер (Лерон). Початок його життя, як у поганому романі: листопад, ніч, мороз, заметіль. На східцях церкви св. Жана лежав маленький згорточок, що тихенько здригався і попискував. Його знайшов поліцейський, який побачив, що було немовля в дорогій ковд Виявилось, що це був хлопч Його віддали на виховання у і гатодітну сім'ю скляра. Хлопчика назвали Жаном Пероном (тобто Жаном Круглим) за іменем церкви, де його знайшли. Ставши дорослим, він сам собі вигадав ім'я: Жан Лерон Д'Аламбер.

Нікколо Тарталья. Справжнє прізвище вченого - Фонтана. Народився у бідній родині. Коли місто окупували французи, батько Нікколо загинув. Солдати грабували, палили, вбивали. Маленького Нікколо тяжко поранили і викинули у вікно, при цьому пошкодили йому щелепу, у нього був розсічений язик. Матері пощастило врятувати життя сина, але вільно говорити Нікколо вже ніколи не міг, мова його була вкрай незрозумілою, від чого він і дістав прізвисько Тарталья, тобто заїка.

4. По-різному відомі математики здобували освіту. Більшості з них пощастило навчатися у кращих вчителів, у престижних школах. Великий вплив на своїх дітей мали їхні освічені батьки. Але багато хто не мав такої можливості через злидні та інші труднощі, а тому таким дітям довелося здобувати освіту самотужки. Візьмемо, наприклад, одну з шкіл.

Піфагорійський союз. Цей союз був одночасно і філософською школою, і політичною партією, і релігійним братством. Статут піфагорійського союзу був дуже суворим. Кожний, хто вступав до нього, відмовлявся від особистої власності на користь союзу, зобов'язувався не проливати крові, не вживати м'ясної їжі, берегти таємницю вчення свого вчителя. Членам школи заборонялось навчати інших за винагороду.

Для стародавніх греків математика була насамперед геометрією. А тому над дверима Академії, де Платон навчав своїх учнів, було зроблено напис: «Нехай сюди не входить ніхто, хто не знає геометрії».

Одного разу цар Птолемей запитав у Евкліда, чи немає в геометрії коротшого шляху для її вивчення, ніж той, що пропонує Евклід. На що вчений відповів: «Для царів немає окремого шляху в геометрії».

Про феноменальну пам'ять Пуссена існує легенда: однієї безсонної ночі він обчислив у пам'яті 27 цифр квадратного кореня із 53-цифрового числа, а ранком записав їх.

Обдаровані від природи діти з'являються у всі часи і серед всіх народів:

Дазе називали людиною-рахівником. У 15 років він виступав перед публікою.

Боголюбов у 14 років став студентом Академії наук.

Ейлер у 20 років дістав запрошення до Петербурзької Академії наук, у 26 років його обрали ака­деміком.

Гамільтон у 3 роки читав, у 5 років знав три мови, у 10 років став студентом, у 12 років знав 12 мов, у 22 роки став професором.

Фрідман займався наукою у 6 класі.

Грін, навпаки, тільки у 40 років вступив до університету.

Деякі жадібні до знань діти, не маючи можливості здобути світу, були самоучками. Ось деякі факти.

Тарталья через бідність залишив школу, вивчивши абетку тільки до букви К. Потім самостійно опанував грамоту, оволодів латиною і грецькою мовою, математикою. Не маючи паперу для вправ, він свої записи обчислення робив на надгробках одного із затишних кладовищ.

Софі Жермен батьки не дозволяли займатися математикою, якою вона захоплювалась. Софі писала свої виклади таємно ночами під ковдрою.

Еварист Галуа, ще коли був хлопчиком, прочитав першу математичну книжку, що потрапила до його рук, - це була «Геометрія» Лежандра. Прочитав її так, як інші читають роман.

5. Щодо здоров'я великих вчених: одні вчені мали добре здоров'я, інші хворіли (хто з дитинства, хто уже в зрілому віці). Є серед вчених і довгожителі, і ті, хто пішов з життя в ранньому віці, дехто від хвороб, які тоді були невиліковні.

Є вчені, які померли своєю смертю, а є й ті, що загинули насильницькою смертю.

Загинули від хвороби:

від запалення легенів - Декорт, Больцано, Ковалевська;

від чуми - Шикард;

від серцевого нападу - Лузін;

від злиднів і хвороб - Абель;

у стані, близькому до психозу, - Больяй.

Померли насильницькою смертю: Піфагор - випадково під час повстання: Архімед - від руки римлянина під час облоги Сиракуз: Гіпатія - вбили християнські фанатики; Вільмес - спалили інквізитори; Банах - загинув у фашистських застінках; Галуа - загинув на дуелі в 20 років, Ляпунов - самогубство. Ось деякі витяги з цього приводу.

Нестриманість і дратівливість Больяя, успадковані ним від матері, спричиняли його сварки з товаришами, які закінчувалися поєдинками. Було навіть таке, що одного дня його викликали на дуель відразу 12 офіцерів.

У 24 роки Паскаля розбив параліч (в дитинстві його покусав скажений пес). Він ледве пересувався на милицях, але й далі працював. Здавалося, дух цієї людини переміг ії немічну плоть. Потім здоров'я Паскаля то поліпшувалось, то погіршувалось. Коли йому стало краще, він зібрався одружитися, але нещасний випадок (карету понесли коні) зовсім вибив Паскаля із нормального життя. З цієї миті, можна вважати, він помер, хоча прожив іще 8 років. Він сидів одягнений у волосяницю, утикану цвяхами, жовтий, худий, мовчазний. Паскаль помер на 39-му році життя.

Під час німецької окупації Стефана Банаха замучили фашисти: його кинули до в'язниці, де вчений був використаний як донор для годування вошей з метою виготовлення протитифозної сироватки.

Окремо слід поговорити про довгожителів серед вчених математиків. Якщо за точку відліку взяти 70 років, то до цього віку і довше дожили такі вчені, як: Кулик, Вінер, Лейбніц (по 70 років); Фішер (72); Чаплигін (73); Кардано і Архімед (по 75); Ейлер (76); Гулак (77); Лагранж (77); Галілей (78); Платон (80); Вівіані (81); Жордан (84); Діофант (84); Пуссен (87); Гаусс (88); Піфагор (90); Фалес (до 100 років).

6. Математика ставала в нагоді вченим при виконанні складних завдань у різні часи.

Знання математики допомогли французу Вієту розкрити шифр у листуванні іспанського короля Філіппа II під час війни Франції з Іспанією, чим він прискорив перемогу Франції. За це іспанська інквізиція оголосила Вієта чаклуном і боговідступником і присудила його до спален­ня на вогнищі.

Архімед за допомогою математичних розрахунків сконструював силу-силенну всіляких механізмів, які настільки допомагали у війні проти римлян при облозі Сиракуз, що Марцелло вимушений був сказати: «Треба припинити війну проти геометра». Пізніше тільки зрада допомогла римлянам увійти до Сиракуз.

Для багатьох вчених математика була сенсом життя.

Тяжкохворий Боссю так ослаб, що не подавав ніяких ознак життя. Коли над ним схилились його друзі, які вже думали, що він помер, один з них зауважив: «Зачекайте! Боссю, скажи, скільки буде сім помножити на дев'ять?». Тяжкохворий, не розплющуючи очей, ледь чутно сказав: «63». Друзі зраділи: «Раз обчислює, значить живе».

Тяжкохворому Вороному забороняли займатися обчисленням і взагалі математикою. Він і сам розумів, що не повинен цього робити, та водночас казав лікарям: «Як ви не розумієте, що заняття математикою - це і є життя, а інакше для чого ж тоді жити».

Коли на одній вченій раді постало питання, якому предмету у програмах віддати перевагу - мові чи математиці, піднявся мовчазний Гіббс і сказав: «Математика - це мова».

Про те, що математика може все, влучно сказав Чаплигін у розмові з майбутніми інженерами: «Вивчайте математику, все будете знати».

Штейнгауз зазначав, що коли двом різним людям доручити виконати якусь одну справу, то її краще зробить математик.

7. Вчені-математики за різних часів не знаходилися осторонь політичних подій, вони брали в них активну участь. Деякі виступали проти релігії, проти існуючого уряду і потерпали від цього.

Больцано виступав проти уряду. За ці виступи його звільнили з роботи, віддали під нагляд поліції.

Галуа був революціонером, публічно виступав проти королівського режиму. Його супротивники призвели до ситуації, що спричинила дуель, на якій він і загинув у 20 років, встигнувши за свій короткий вік зробити дуже багато в царині математики.

Марков (батько) виступав проти царських сатрапів.

Лузін був революціонером.

Галілей під натиском інквізиції відрікся від «єресі Коперніка», і ще ходить легенда, що, піднімаючись з колін, він сказав: «А все ж таки вона обертається» (маючи на увазі Землю).

Вільмес Паоло мав необережність у присутності інквізитора Торквемади сказати, що він знає, як розв'язуються рівняння четвертого степеня, які, за словами Торквемади, самим Богом були заховані від людей. За це Паоло було заарештовано, після страшних тортур його спалили за вироком іспанської інквізиції.

Шикарда за винахід лічильної машини (арифмометра) інквізиція засудила до церковного каяття. Машину спалили.

Лобачевському за його атеїзм, волелюбний характер загрожували бути звільненим з університету і відданим у солдати.

Ейнштейну за часів перебування Гітлера при владі винесли заочно смертний вирок.

Янішевський відмовився прийняти присягу на вірність австрійському уряду, змушений був переховуватись.

Платона правитель Сиракуз Діонісій-старший продав у рабство.

Гіпатію з Александрії християнські фанатики вбили за те, що вона не прийняла їхньої віри.

8. На прикладах з життя видатних учених слід вчитися виховувати у собі чуйність, людяність, мужність.

Безу повинен був прийняти екзамен у двох своїх учнів, що захворіли на віспу. Сам Безу не хворів на віспу і дуже цього боявся. Але розумів і те, що коли учні не складуть іспит, то втратять рік навчання. Забувши про свої страхи, він поїхав до хворих, проекзаменував їх і був задоволений, бо його жертва не була марною.

Лобачевський помітив в одній із крамниць хлопчика, який кожної вільної хвилини щось обчислював. Як виявилось, це був сирота, якого господар привіз з Італії. На запитання Лобачевського, чи хоче хлопчик навчатися, той з радістю відповів: «Так». Лобачевський домовився з господарем і, забравши хлопчика, віддав його до гімназії. Закінчивши гімназію, здібний учень закінчив і університет. У майбутньому він став професором фізики. Янішевський роздавав бідним свій одяг, згодом на власні кошти відкрив притулок для сиріт і весь час утримував його. Після смерті своє тіло заповідав віддати до університетської клініки.

9. Математика - чудова наука.

Олександр з Вільдьє написав пісню про алгоритм, яка складається з 2645 віршів.

Леонардо да Вінчі назвав механіку «раєм математичних наук».

У XV ст. арифметику називали «малим мистецтвом», а алгебру - «великим мистецтвом».

Ньютон сказав про математику, що вона подібна до сварливої жінки, якщо хто захоче з нею поспілкуватися, то повинен весь час сперечатися.

Магницький одержав своє прізвище від Петра І за велике прaгнення до математики.

Бурбакі - це псевдонім, під яким виступала ціла група вчен математиків.

Лагранжа за велику ерудицію Наполеон назвав «Хеопсовою пiрамідою математичних наук».

Гаусса називали «королем математики» навіть його сучасники.

Вієта називали «батьком алгебри».

Вінера називали «батьком кібернетики».

Чи знаєте ви, що...

Чи знаєте ви, що Шарль Перро, автор «Червоної Шапочки», написав казку «Любов циркуля і лінійки»?

Чи знаєте ви, що Наполеон Бонапарт писав математичні роботи і один геометричний факт називається «Задача Наполеона»?

Чи знаєте ви, що одна з кривих ліній називається «Локон Аньєзі» на честь першої у світі жінки-професора математики Марії Гаетани Аньєзі?

Чи знаєте ви, що Л. М. Толстой, автор роману «Війна і мир», писав підручники для початкової школи і, зокрема, підручник арифметики?

Чи знаєте ви, що одна з мов програмування називається Ада на честь Ади Лавлейс, однієї з перших програмісток, яка працювала з математичними машинами і була дочкою відомого англійського поета Джорджа Байрона?

Чи знаєте ви, що квітку гортензію назвали на честь Гортензії Лепот, відомої обчислювальниці, що складала математичні таблиці? Вона привезла цю квітку з Індії.

Чи знаєте ви, що англійський математик Дж. Сильвестр написав сонет «Небесна муза», який він присвятив першій російській жінці-математику Софії Василівні Ковалевській?

Чи знаєте ви, що всі сучасні підручники з геометрії укладено на основі відомих «Начал» Евкліда, які написані в IV ст. до н. є.?

Чи знаєте ви, що О. С. Пушкін написав такі рядки: «Натхнення потрібно в геометрії, як і в поезії»?

Чи знаєте ви, що великий Евклід сказав царю Птолемею: «В геометрії немає царської дороги»?

Чи знаєте ви, що великий російський поет М. Ю. Лєрмонтов цікавився математикою і міг до пізньої ночі розв'язувати яку-небудь математичну задачу?

Чи знаєте ви, що радянський розвідник майор Віхрь (з відомого фільму) існував насправді і після війни працював учителем математики в одному невеличкому українському містечку?

Чи знаєте ви, що Піфагор був переможцем з кулачного бою на 58-х Олімпійських іграх, які проходили в 548 році до н. є., а потім перемагав ще на декількох Олімпіадах?

Чи знаєте ви, що знаменитий Фалес був спортивним уболівальником і помер на трибуні олімпійського стадіону під час бою Піфагора?

Чи знаєте ви, що в 1940 році було надруковано книгу, в якій є 370 різних способів доведення теореми Піфагора, а серед них є доведення, яке запропонував президент США Гарфілд?

Чи знаєте ви, що англійська королева, прочитавши книгу Льюїса Керрола «Аліса в Країні див», так зацікавилась нею, що наказала принести їй всі книжки цього письменника, але була розчарована, тому що в інших книгах були математичні формули?

Чи знаєте ви, що зібрання творів Леонарда Ейлера становить 75 великих томів, і якщо кожного дня переписувати по десять годин його роботи, то не вистачить 76 років?

Чи знаєте ви, що Франсуа Вієта майже було відправлено на вогнище за те, що йому пощастило розшифрувати таємне листування іспанського уряду з командуванням своїх військ? Іспанці вважали, що розкриття їхнього шифру людському розуму не під силу і Вієтові допомагав сам Сатана.

Чи знаєте ви, що аристократи-театрали просили французького короля нагородити Рене Декарта, який першим запропонував метод нумерації крісел по рядах і місцях? Але король відповів: «Так, те, що винайшов Декарт, - чудово і гідно нагороди, але дати її філософу?! Ні, це вже занадто!»

Чи знаєте ви, що теорему Піфагора називали «ослячим мостом»? Учнів, що запам'ятовували теорему без розуміння, називали віслюками, оскільки вони не могли перейти через міст - теорему Піфагора.
Джерело

 

Цікаві факти про гриби.

У світі налічується близько 2 мільйонів типів грибів , але при цьому класифіковано всього близько 80 тисяч. На один видрослини припадає приблизно 6 видів грибів.

• Досить багато видів грибів є хижаками (хоча за своєю суттю практично всі вони недружелюбні і є причиною загибелі багатьох рослин і тварин). Гриби - хижаки мають спеціальні пристосування ( нарости ) для лову комах. А є види , які розпорошуючи свої спори і потрапляючи в жертву виростають в ній.

• У мухоморах не так вже й багато отрути , для того що б концентрація його була смертельною , потрібно з'їсти близько 4 кг. А ось бліда поганка так, дуже отруйна достатньо одного грибочка що б отруїти 4 чоловік.

• У середньому кожен гриб складається з приблизно 90 % води

 • Одним з найбільших знайдених грибів вважається об'єкт знайдений у США в 1985 році (Вісконсін ), його вага становила 140 кг.

 • Гриби це не рослини як було прийнято вважати раніше так як у них відсутній хлорофіл , але в той же час і не тваринитак як у них немає шлунка.

• Найбільший гриб живе в штаті Орегон США , площа його грибниці становить близько 900 гектарів і важить він кілька сотень тонн.

• 2500 $ за 1 кг грибів , це найдорожчий сорт грибів - трюфель.

• Одним з найцікавіших грибів вважається " Плазмодій " справа в тому що він вміє ходити. Швидкість правда невелика , всього близько метра за кілька днів , але все ж ... А живе він в середній смузі Росії

• Грибниця росте дуже повільно , приблизно 10-12 сантиметрів на рік.

• Рижики можна їсти в сирому вигляді.

• Найперший у світі антибіотик був виведений з гриба ( пеніцилін) .

• Мабуть один з найрідкісніших грибів це " сигара диявола " ( Chorioactis geaster ) зустріти його можна в центральній частині штату Техас ( США ) , а так само у відокремлених куточках Японії. До того ж це єдиний гриб який видає звук ( свист ) коли випускає спори.

• У реакторі Чорнобильської АЕС в 2002 році були виявлені гриби , при цьому вони відчували себе чудово. І навіть більше того , радіація їм була потрібна для того що б жити (як рослинам сонце ) . У складі цих грибів виявили меланін (аналог того що захищає шкіру від ультрафіолету) . Взагалі гриби дуже живучі і місця їх зростання можуть бути вельми екстремальними (космос , сірчана кислота , високий тиск ) .

• За деякими властивостями гриби як продукти ближче до м'яса , а за деякими ближче до рослин.

• Взагалі гриби дуже цікаві і ми часом не замислюємося де вони ще можуть існувати , а живуть вони поруч з нами у вигляді дріжджів , закваски для кисломолочних продуктів , цвілі , та й в організмі людини живе кілька видів грибів правда не всі вони безпечні для здоров'я.

7 дружніх порад учням старших класів

Не секрет, що нам усім (і автору цих рядків) хочеться досягти успіху. У чому? Та у всьому, за що беремося!

А особливо, коли ти молодий - енергія так і хлюпоче через край. Але як направити її в тому напрямку, де тебе чекає успіх?

Як зробити так, щоб тебе визнали, щоб ставилися з повагою?

Я ризикну дати вам кілька порад.

Порада перша і найтяжча.

Ніколи не намагайтеся отримати все і відразу.

Пам'ятайте, що успіх - це насамперед праця.

Не вірте красивим фільмам, де щоб досягти успіху досить бути вродливим чи багатим.

Порада друга - про любов.

Обов’язково зміни своє відношення до людей, які тебе оточують.

Хочеш, щоб тебе любили люди - полюби їх сам.

Подумай, чи подобаються особисто тобі егоїстичні, нетерпимі до чужих думок люди?

То чому, якщо ти саме такий, повинні любити тебе?

Порада третя - особлива.

Потрібно на деякий час забути, що ти особливий, не такий як всі.

Запам'ятай, що про це знає лише твоя мама і ти сам.

Порада четверта - про найдорожче.

Полюби себе насамперед сам.

Це не значить, що ти повинен любуватися собою в дзеркало.

Просто стався з повагою до свого тіла, не отруюй його алкоголем та іншими ядами (сподіваюсь, якими саме, ти знаєш не гірше мене, а тому не буду перераховувати цей сумнозвісний список).

Порада п'ята - пріоритетна.

Не розпорошуй свої сили відразу у всіх напрямках.

Вибери кілька важливих для тебе справ і наполегливо вдосконалюйся саме в них.

Хоча спробувати себе в нових справах ніколи не завадить.

Хто-зна, можливо, саме там чекає на тебе успіх, сидить собі і жде, коли ж ти його віднайдеш, а ти, начитавшись моїх порад, займаєшся зовсім іншими справами.

Порада шоста - навчайся! (яку ж іще пораду може дати вчитель?).

Навчайся все своє життя. Ніхто не заперечує, що ти і так багато знаєш та умієш.

Добре, що ти знаєш, скільки часу тривала столітня війна (100?!), чудово, якщо ти можеш відрізнити комп'ютерний вірус від віруса грипу, вітаю, якщо зумієш своїми руками забити звичайний цвях в цегляну стіну.

Я не буду тебе переконувати, що вчитися корисно для твого ж майбутнього.

Скажу про себе - ще років три тому автор цих рядків не зумів би не тільки написати цих рядків на web-сторінку, а й навіть прочитати їх із неї в Інтернеті.

Порада сьома і остання (по списку, а не по значенню!)

Отже, ти хочеш досягти успіху?

То чого ж тоді чекаєш і витрачаєш свій дорогоцінний час на читання цих порад?

Давай, не сиди перед монітором, пора уже щось зробити своїми руками (ну хоча б написати свої думки стосовно цих порад в розділі "Повідомлення").

Універсальна формула визначення дати Пасхи

 Існує нескладна арифметична формула, скористатися якою до снаги і середнячку-п'ятикласнику загальноосвітньої школи.

   

Перед тим, як перейти до неї, нагадаємо, що у більшості християнських церков східного обряду (зокрема, у греко-католицькій та всіх православних конфесіях України) хронологія ведеться за Юліанським календарем (або старим стилем) на противагу католицьким церквам Європи та світу, де від 16 століття літочислення ведеться за Григоріанським календарем (новим стилем). Світський календар в Україні відповідає новому стилю. У 20 та 21 століттях різниця в датах старого і нового стилю становить 13 діб. («Старий» новий рік в Україні святкують 14 січня — 14-1=13). В результаті обрахунків за цією формулою ми отримаємо дату старого стилю, для переведення в новий додаємо до неї число 13.

   

Позначимо дату Пасхи символом x. Для визначення дати Пасхи за формулою необхідно вирахувати значення п'яти змінних:

а — остача від поділу числа року на 19

b — остача від поділу числа року на 4

c — остача від поділу числа року на 7

d — остача від арифметичного виразу (19a+15):30

e — остача від арифметичного виразу (2b+4c+6d+6):7.

   

Якщо d+e<9, то Пасха припадає на березень, а її дату визначаємо за формулою:

x=22+d+e. Якщо d+e>9, то Пасха припадає на квітень, а для визначення дати застосовується формула: x=d+e-9.

   

Тепер вирахуємо дату православного Великодня 2005 року. Остача від поділу 2005 на 19 дорівнює: 2005:19=105(10); а=10. Аналогічно визначаємо: b=1; c=3. Тепер значення наступних змінних: (19 х 10+15):30=6(25); d=25; (2 х 1+4 х 3+6 х 25+6):7=24(2); e=2. d+e>9, відтак: x=25+2-9=18. Маємо 18 квітня за старим стилем, або, враховуючи, що в квітні 30 днів, 01 травня за новим стилем.

   

Формула універсальна, єдине попередження на майбутнє: якщо збираєтесь приїхати в Карпати на Великдень років через сто, мусите пам'ятати, що з першого січня 2101 року різниця між старим і новим стилями становитиме вже 14 діб.

   

Не прорахуйтесь!